ПОСХИ́ЛЯНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до посхиляти. Дванадцять бабів стало серед церкви півкругом коло священика, котрий читав євангелію [свангеліс], розгорнувши її і поклавши на посхиляні людські голови (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 368).
2. у знач. прикм. Який похилився (перев. про рослини). Прив’яле, аж посхиляне бадилля од пекучого сонця піднімалось, неначе спросоння, під свіжою росою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 68); Стежкою, серед посхиляних соняшників та кукурудзи, подибав [Іван] нагору, до хати (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 225).