ПОСІМ’ЯНИ́Н, а, чол., діал. Член посімейства. Обійшла либонь вона їх усіх, — кого словами, а кого бровами: одного на здоров’я любенько питав; другому жалиться [жаліється], що без його чогось їй смутно та дивно, которого коло себе садовить, скажи, начеб свого посім’янина (Марко Вовчок, I, 1955, 108).
ПОСІМ’ЯНИН
Тлумачення слова