ПОСІКТИСЯ, січеться, док.
1. Ставши надміру сухим, розщепитися та обламатися на кінцях (про волосся). — Не плач, мамо, не розплітай Мої довгі коси — Посічуться… (Тарас Шевченко, II, 1963, 29); Довге шовкове волосся посіклося, посивіло, посохло, як трава серед зими (Панас Мирний, I, 1954, 50); Посіклася пишна грива, Мов деркач зробився хвіст (Сергій Воскрекасенко, З перцем!, 1957, 62).
2. Обтріпатися (про тканину). — Вбирайся вже, дівко, в святешне, бачу, що в тебе лиштва таки посіклася… (Михайло Стельмах, I, 1962, 157).