ПОШИТИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошити1 1. А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Лдам; В стариннії пошиті годи (Іван Котляревський, I, 1952, 173); Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 62); На Миколі Гуртовому добре сидів гарно пошитий темно-коричневий костюм (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 277);
// пошито, безос. присудк. сл. — А платтячко вам хто шив? Добре пошито (Панас Мирний, IV, 1955, 139).
ПОШИТИЙ 2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошити2 1. Чагарник розлягся аж до самого села, котре звідси брилює [височить] тільки кількома стріхами, заново пошитими (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 459); При цім слові [«дім»].. мужик нагадає собі низьку хату, соломою пошиту (Лесь Мартович, Тв., 1954, 84).