ПОШВА́НДЯТИ, яю, яєш, док., розм. Піти куди-небудь без певної мети. Не журітесь, добродію! Усе козацтво наше укупі, ні жоден не пошвандяв нікуди; ось де вони є (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 161); [Кіндрат Антонович:] А де ж Олеся? [Лукерія Степановна:] Пішла через хвіртку наниз, чогось до річки пошвандяла (Марко Кропивницький, II, 1958, 337).
ПОШВАНДЯТИ
Тлумачення слова