ПОШУТКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Те саме, що пожартувати. Вмій пошуткувати, знай, коли перестати (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 186); [Горпина:] Вони, бачте, розгнівались, що з ними пошуткувала! (Марко Кропивницький, I, 1958, 200); — Та ви на них не ображайтесь, — очі дівчини променились добротою. — Просто люблять тут у нас пошуткувати (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 186).
ПОШУТКУВАТИ
Тлумачення слова