ПОШТУ́РХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. перех. Штурхати час від часу що-небудь чимось. Він поштурхував важким ломом зрадливу кригу (Василь Кучер, Пов. і опов., 1959, 249).
2. неперех., ким. Виявляти зневагу до кого-небудь. Квасюк.. жінкою почав поштурхувати. Вона йому вже наприкрилася, бо була стара й негарна (Борис Грінченко, II, 1963, 262).