ПОШТА́Р, я, чол.
1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам. Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (Олесь Гончар, III, 1959, 342); Приніс поштар до нас листа (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 83).
2. заст. Службовець, який супроводжує пошту. І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба, довезти (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 179).
3. розм. Те саме, що Поштовий голуб (див. поштовий). Найважливіша особливість поштарів — здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли (Знання та праця, 8, 1970, 13).