ПОШРАМО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до пошрамувати. Неподалік.. сиділо троє, з виду студенти — дві дівчини і хлопець з рюкзаком, славний такий хлопець, тільки обличчя чимось пошрамоване (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 291); Тепер Шаптала побачив нарешті комендантове обличчя. Воно мало тільки одну половину. Друга половина була вщент знівечена, пошрамована, пошматована, парубцьована (Павло Загребельний, Спека, 1961, 8);
// пошрамовано, безос. присудк. сл. У тих-то случаях [випадках] пошрамовано його, вздовж і впоперек, що козаки, як прозвали його Шрамом, то й забули реєстрове його прізвище (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 53).
ПОШРАМОВАНИЙ
Тлумачення слова