ПОШПЕТИТИ, ечу, етиш, док., перех., розм.
1. Полаяти.
2. Пошкодити, зіпсувати. Вона нічого, не згадує мені про кабана, що її картоплю пошпетив (Любов Яновська, I, 1959, 86).
ПОШПЕТИТИ, ечу, етиш, док., перех., розм.
1. Полаяти.
2. Пошкодити, зіпсувати. Вона нічого, не згадує мені про кабана, що її картоплю пошпетив (Любов Яновська, I, 1959, 86).