ПОШПАРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошпарувати. Стіни були пошпаровані (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 50); Декотрі хати пошпаровані й побілені між колодками на два пальці завширшки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401);
// пошпаровано, безос. присудк. сл. Будинок теж пошпаровано, білити треба (Андрій Головко, I, 1957, 193).
ПОШПАРОВАНИЙ
Тлумачення слова