ПОШМА́ТАНИЙ, а, е, діал., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до пошматати. Одежина на йому пошматапа, пика заросла, суха, як скіпка, голова закустрана, нечесана (Панас Мирний, III, 1954, 389); Мирон, хапаючись, почав натягати свою пошматану «кухвайку» (Андрій Головко, 1, 1957, 135).
ПОШМАТАНИЙ
Тлумачення слова