ПОШКРЯ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошкрябати. Вся стіна, де притислось ліжко, та біля вікна була геть чисто пошкрябана написами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 112);
// у знач. прикм. І двадцять три тоненькі зшитки на стіл пошкрябаний кладе (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 67);
// пошкрябано, безос. присудк. сл. А про рану можеш не турбуватись, я тобі правду сказав, там тільки трохи зверху пошкрябано (Вадим Собко, Справа.., 1959, 49).
ПОШКРЯБАНИЙ
Тлумачення слова