ПОШЕ́РХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пошерхнути. — Вам треба сильної руки, пошерхлої руки моряка (Юрій Яновський, II, 1958, 56); Мурувате обличчя Григорія з пошерхлим носом раптом просвітліло від блиску його білих зубів (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 209); Обхопив [Андрій] шофера руками, тричі поцілував його в пошерхлі від морозу і вітру губи (Василь Минко, Вибр., 1952, 42); Шумлять пошерхлі комиші (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 330).
ПОШЕРХЛИЙ
Тлумачення слова