ПОШЕПТОМ, присл., рідко. Те саме, що пошепки. Сидять вони [діти] у темноті на печі, дожидають матір з поденщини і мовчать, тільки часом Галя пожахнеться і пошептом питає: «Що ж, як кава прийде?» (Марко Вовчок, I, 1955, 289); — Ой, зомлію! — так смердить горілка на всю хату, — говорила пошептом Олеся Казанцеву на вухо (Нечуй-Левицький, III, 1956, 148); «Та хто там такий? — голосом обзивається бабуся, а до мене вп’ять [знову] пошептом: — Лізь, лізь, кажу тобі!» — і пхає мене до бовдура (Гнат Хоткевич, I, 1966, 69).
ПОШЕПТОМ
Тлумачення слова