ПОШЕЛЕСТІ́ТИ, ещу, естиш. док.
1. Шелестіти якийсь час. Комісар порився в столі, пошелестів якимись паперами (Олесь Гончар, II, 1959, 134).
2. розм. Почавши рухатися, створити шелест. Нарешті Денис поповзом пошелестів у темряві і довго не повертався (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 45).
3. безос., перен. Почутися (про тиху одночасну мову багатьох людей). Між скадовчанами тим часом уже пошелестіло: — Мадяр! — Червоний мадяр з килигеївцями прибув! (Олесь Гончар, II, 1959, 68).