ПОШАРПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Подерти, пошматувати (одяг, папір, книжку і т. ін.). Голодне товариство миттю випило воду і розхапало сухарі, аж торбинку пошарпали на шматки (Олекса Стороженко, I, 1957, 391); Була хвиля, коли хотіла [пані Міхонська] зараз же розірвати письмо, прочитати, пошарпати на куснички (Іван Франко, III, 1950, 439); * Образно. Ні, то сміявся не хлопчик-поводар, то сміялася його устами вся громада,.. що продала свою совість за чотири цебри, обікрала, знищила, пошарпала долю сироти (Любов Яновська, I, 1959, 306).
2. Обтріпати, пошкодити (про вітер, дощ, негоду і т. ін.). На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 8); Школо моя! Радість моя! Невпізнанною зробили тебе роки, пошарпали тебе негоди (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 3).
3. перен., розм. Завдати матеріальних збитків; пограбувати. Марусяк.. ограбував пару менших дворів, війта одного пошарпав (Гнат Хоткевич, II, 1966, 180);
// Учинити набіг, збройний напад на кого-, що-небудь. — Що ж, Іване, — сказав тихо 11 ідіпригора, — може, татарву пошарпаємо? .. — Ні! Без повеління гетьманового таке чинити не слід (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 178); — Здається, наше панство трохи пошарпало його хутір? — спитав Потоцький (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 271).