ПОСЕРДИТИСЯ, джуся, дшнея, док.
1. Сердитися якийсь час. Генеральша була не з тих, що посердяться та й забудуть (Панас Мирний, II, 1954, 102); Боженко не любив довго сердитись на Савку, тому, трохи посердившись, він зразу пом’якшав і перейшов на лагідний батьківський тон (Олександр Довженко, I, 1958, 200).
2. з ким, розм. Те саме, що посваритися. Не годиться їсти одною ложкою удвох, щоб не посердиться (Павло Чубинський, I, 1872, 108); Карпо й Мотря посердилися з Лавріном та з Кайдашихою і перестали заходити до їх у хату (Нечуй-Левицький, II, 1956, 357); — Ти чогось наче зобидилась? Чи не з чоловіком посердилась! — вкрадливо ловить [Терентій] погляд жінки (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 318).