ПОСЕРДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Сердити кого-небудь, викликати в когось роздратування якийсь час. Мені хотілось її посердити, і я рощповів про щойно баченого білявого юнака в обіймах кістлявої смерті (Петро Панч, В дорозі, 1959, 207).
2. кого з ким, розм. Те саме, що посварити. Знав він про всі хатні пльотки [плітки], де про що і про кого говорилось, переносив усе те далі, посердив не одну сім’ю з другою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 141).