ПОРИЖІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до порижіти. Крамар із дужим служкою якийсь час недовірливо позирали на зарослого бородою балакучого чоловіка в старому, порижілому від давності кобеняці з овечого сукна (Іван Ле, Наливайко, 1957, 130).
2. у знач. прикм. Який вицвів і набув рудуватого відтінку. Порижіла шапка.