ПОРИТИСЯ, июся, иєшся, док.
1. Ритися якийсь час у землі, в чомусь пухкому або сипкому, В багні куйовдилась [Свиня], ще й на квітник прийшла Між квітами пориться (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 148).
2. у чому. Перебирати, перекладати що-небудь якийсь час, тукаючи щось; покопирсатися. Іван порився у торбі, витяг чималий шматок хліба, невеличку тараньку і, зайшовши у тінь, під бурту, почав тараню чистити (Панас Мирний, IV, 1955, 20); Шевченко дістав з шухляди коричневу потерту папку, порився в паперах (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 415); Дмитро Іванович порився в своїх кишенях, дістав дві монетки по двадцять копійок і передав хлопчикам (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 109); * Образно. [Грицько:] То не людське діло — судити, а боже. Сама у своїй голові покопайся, у своїй душі порийся та й спитай себе: чи винувата ти, чи ні? (Панас Мирний, V, 1955, 237).