ПОРУ́ШУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до порушувати 1—4. Навколо стояла нічим не порушувана тиша, ледве помітно погойдувалась на стовпі лампочка (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 44);
// порушувано, безос. присудк. сл. — А в австрійській армії які справи? — перебив оповідача Микола. Цю тему вже давно не порушувано (Володимир Гжицький, У світ.., 1960, 185).
ПОРУШУВАНИЙ
Тлумачення слова