ПОРУ́ШУВАННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням порушувати 1—4.
2. розм. Надавання руху чому-небудь, зрушення з місця чогось. — У вас на техніці повинен дехто розуміти, що се не все одно: збудувати локомотив до порушування корабля і збудувати апарат, котрий може перервати ток [струм] електричний (Іван Франко, IV, 1950, 34).