ПОРУЧИ́ТЕЛЬ, я, чол., книжн. Той, хто дає поруку, ручиться за кого-небудь. Лихо, коли за лихого поруку дає поручитель (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 146).
ПОРУЧИТЕЛЬ
Тлумачення слова
ПОРУЧИ́ТЕЛЬ, я, чол., книжн. Той, хто дає поруку, ручиться за кого-небудь. Лихо, коли за лихого поруку дає поручитель (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 146).