ПОРУЧА́ТА, чат, мн., заст. Поруччя, поручні. — Йдемо ми рядком через місток збоку попід поручатами, а дошки під нами ворушаться та вгинаються, неначе клавіші на фортепіані (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 66); Покій фабриканта.. Дрейсігера.. Крісла й софа криті червоним, поручата в них з червоного дерева різьблені та цяцьковані (Леся Українка, IV, 1954, 233).
ПОРУЧАТА
Тлумачення слова