ПОРУ́БКА, и, жін.
1. Вирубування, вирубка лісу, дерев. [Доревіцький:] Порубки не новина, бували вони і раніш (Марко Кропивницький, IV, 1959, 73); Кожного ранку Гнат об’їжджав село, щоб встановити, чи всі вийшли на роботу, чи немає ніяких порушень, як-от краоіжка колгоспного майна, порубка дерев на шляху (Григорій Тютюнник, Вир. 1964, 65); Селяни розгромили сотні поміщицьких маєтків, відібрали чимало землі разом з посівами, вчинили масову порубку лісу (Хлібороб України. 1. 1969, 5).
2. Місце, ділянка, де вирубано або де вирубують ліс; вирубка (у 2 знач.). Поминув [Ярославі березняк, стару дубову порубку, далі зміяста стежка знову підбігала до річки (Юрій Мушкетик, День… 1967, 79); Порубка скінчилась, знову почався ліс (Олесь Донченко, V, 1957, 69).