ПОРОЗУМІТИ, ію, ієш, док., діал.
1. перех., також із спол. що. Зрозуміти. — Нехай же мені [мене] ніхто вже не перебиває, а вважайте добре, аби ви мене порозуміли (Лесь Мартович, Тв., 1954, 136); Іван наблизився і зараз порозумів, що діється (Іван Франко, I, 1955, 83).
2. неперех., рідко. Порозумнішати. Де вже він порозуміє, коли тепер дурний (Словник Грінченка); — І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? (Степан Васильченко, I, 1959, 324).