ПОРОЗТРУШУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Розтрусити багато чого-небудь. Порозтрушував [жеребець] сіно по двору, наче знає, що йому за це нічого не буде (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 93); Невтомні крила його [вітряка] були білі й іскристі..; може, оце й не зима, а вони, крутячись, клубили навколо себе хуртовину й порозтрушували навкруг стільки снігів (Михайло Стельмах, I, 1962, 146).
2. безос. Стомити, змучити всіх або багатьох труською дорогою.