ПОРОЗПИРА́ТИ, ає. док., перех., розм.
1. Розперти, розсунути в сторони все або багато чого-небудь.
2. безос. Розпухнути, збільшитися в об’ємі (про частини тіла). Усеньке тіло взялося сверблячо-болючими струпами, а пальці на руках аж порозпирало (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 69); Животи порозпирало.