ПОРОЗКИДАТИСЯ, ається, аємося, аєтеся, док.
1. Розкинутися, лягти або сісти, широко розметавши руки, ноги (про всіх або багатьох). Глянула [Горпина] на діток, що, порозкидавшись, як дві квіточки, лежали і спали (Панас Мирний, I, 1954, 237).
2. Розміститися, розташуватися на великій площі, в багатьох місцях (про все або багато чого-небудь). На верхах гір, лисих та ясно-зелених,.. рядном порозкидалися турми овець (Іван Франко, III, 1950, 8); Невеличкі людські оселі порозкидалися то сям, то там (Панас Мирний, IV, 1955, 219).