ПОРОЗКИДАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Розкидати в різні боки все або багато чого-небудь. Терезка посміхнулася, відклала сорочину на стіл і пішла збирати груші, що малий порозкидав (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 228);
// Покласти не на своє місце, покидати недбало, безладно все або багато чого-небудь. — Хапалася [Варка] їхати так! Їй кажуть забрати своє збіжжя, а вона.. нічого не забрала, та тільки все порозкидала (Марко Вовчок, I, 1955, 177).
2. Розібрати покрівлі, хати, клуні і т. ін.;
// Розвалити, зруйнувати будівлі, споруди і т. ін. Вночі сильний вітер порозкидав курені, в яких спали люди (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 154).
3. перен. Примусити всіх або багатьох роз’їхатися у різні місця, далеко один від одного. Тяжка війна порозкидала юнаків по краю і по далеких світах (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 79).
4. розм. Розподілити між багатьма що-небудь.
5. Широко розкинути, відставити в різні боки (перев. руки, ноги, крила) (про багатьох). Коні бігли,.. порозкидавши голови на обидва боки й позгинавши дугами шиї (Нечуй-Левицький, I, 1956, 571);
// Простягти у різні боки далеко від стовбура гілля, коріння і т. ін. (продерева).
6. Розташувати (намети, стани, табори і т. ін.).