ПОРОЗХОДИТИСЯ і рідко ПОРОЗІХОДИТИСЯ, иться, имося, итеся, док.
1. Розійтися в різні сторони (про всіх або багатьох). У селі люди почали відставати від гурту, громадка меншала, розмова ще тихша ставала, далі вже всі порозходились по хатах (Леся Українка, III, 1952, 562); Позачиняли [люди] свої комори, познімали терези і порозіходились (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 135);
// Піти геть звідкись. Було як мати не пустить мене на вечорниці, то й парубки порозходяться (Олекса Стороженко, I, 1957, 101); Гості попрощались, порозходились (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); Повернувшись додому, мати вже не застала нікого під хатою — порозходились спати (Андрій Головко, II, 1957, 425);
// перен. Роз’їхатися в різні місця. Брати порозходились із дому: старший, Пилип, у прийми пристав, а Федь замолоду в місті на заводі (Андрій Головко, II, 1957, 190).
2. Поширитися по поверхні, втрачаючи чіткі обриси; розпливтися (про плями, сліди від чого-небудь і т. ін.);
// Розгладитися, розправитися (про складки, зморшки тощо).
3. Розвіявшись, розтанувши і т. ін., зникнути (про хмари, туман і т. ін.). Було хмарно й темно, а тепер хмари порозходилися й випустили на волю місяць (Борис Грінченко, I, 1963, 410).