ПОРОЖНЯК, чол.
1. род. а. Порожній, нічим не навантажений поїзд; валка порожніх підвід і т. ін. Минула година і друга, а поїзда все не було. Нарешті.., важко сопучи, до станції підповз довжелезний порожняк (Андрій Головко, II, 1957, 457); * У порівняннях. Цить! Заторохтіла, як порожняк по дорозі! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 38).
2. род. у, збірн. Сукупність незавантажених транспортних засобів. Розгорнулося змагання за відмінний стан відкотних гірничих виробок і безперебійне постачання добувних забоїв порожняком (Комуніст України, 9, 1961, 57).