ПОРОША

ПОРО́ША, і, жін. Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав. Старший староста і каже: — .. Раз, дома, у нашій землі, випала пороша… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 56); За вікнами свистів і сипав сніговою порошею в шибки вітер (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 18);  * Образно. На травах від яблунь рожева пороша (Платон Воронько, Славен мир, 1950, 116); Був П’ятаков рудуватий з порошею сивизни (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 317);  * У порівняннях. Далекий зоряний цвіт сіється і сіється порошею на засніжене село (Михайло Стельмах, I, 1962, 274).
 Водяна пороша, рідко — мжичка, мряка. З неба сіяла набридлива водяна пороша, бурхливий вітер боляче сік в обличчя мокрими віхтями (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 242).