ПОРОХНЯ́ВИЙ, діал. ПОРОХНА́ВИЙ, а, е.
1. Який став трухлим, перетворився на труху. Смерека була дуже стара і наскрізь порохнява (Іван Франко, VI, 1951, 17); Спатимеш не під ковдрою.., а в домовині порохнявій, тісній (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 213); * Образно. — Я старий, порохнявий увесь, як та дуплава верба (Мирослав Ірчан, II, 1958, 242);
// Який згнив усередині. Порохнавий зуб (Словник Грінченка).
2. рідко. Покритий порохом, курявою. Порохняві, стомлені гості не встигли ще й покупатися в морі (Юрій Яновський, IV, 1959, 39).