ПОРО́Ю, присл. Іноді, часом, час від часу. Під липою старою Два умерших тліє. І ніхто їх не ховає, І ніхто не плаче, — Тільки ворон чорнокрилий Там порою кряче!.. (Степан Руданський, Тв., 1956, 77); Ступав він дрібненько, швидко і легко, так що порою Оксен ледве встигав за ним (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 102).
♦ Часом з квасом, порою з водою див. квас.
ПОРОЮ
Тлумачення слова