ПОРО́ЧНИЙ, а, е.
1. Який має різні пороки, відзначається розпусною поведінкою; розпусний. Радзівілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (Іван Ле, Наливайко, 1957, 41).
2. Який має істотні вади; неправильний, хибний. Сучасна наука і техніка дає змогу повністю і розумно задовольняти матеріальні потреби всіх людей. Але цьому заважає порочна система капіталізму (Комуніст України, 8, 1955, 54).