ПОРІ́ЖОК, жка, чол.
1. Зменш.-пестл. до поріг 1. — Сідай, Параско, на поріжку, — присогласила Настя, посунувшись і даючи місце коло себе (Панас Мирний, IV, 1955, 102); Раніше [до війни], бувало, виносили на поріжок школи стіл, накривали червоною матерією, вибирали президію, своїх сільських поважних людей, і сідали вони, господарі, розправляли вуса, покахикували в жмені, вирішували свою долю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 405).
2. спец. Виступ на частині машини, механізму і т. ін. Приймальна камера розміщена спереду молотильного апарата. З боку жатки вона відкрита і має поріжок, на який спирається рама похилої частини жатки (Зернові комбайни, 1957, 57).