ПОРІКУВАТИ, ую, уєш, недок., заст., розм. Нарікати, ремствувати. — Життя ж твоє, Марусю! — порікувала Катря, розсердившись.. — Та як ти живеш — горюєш (Марко Вовчок, I, 1955, 186); Вся громада християнська порікує і гомонить (Леся Українка, II, 1951, 235); * У порівняннях. Море шуміло, дрібні камінці торохтіли, зачеплені хвилею, немов порікували, що їм не дає спокою вода (Леся Українка, III, 1952, 597).
ПОРІКУВАТИ
Тлумачення слова