ПОРІДІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до порідіти. Його пильний погляд враз схопив і набряки під очима, і поріділе волосся над високим «сократівським» чолом, і дрібні зморшки на вилицях (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 410); Трудове козацтво не захотіло визнапи Врангеля своїм вождем, не побажало йти поповнювати його поріділі в боях частини (Олесь Гончар, II, 1959, 330);
// у знач. прикм. Крізь поріділий туман уже просвічувало сонце (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 171); Лівий фланг захищав один поріділий обезкровлений взвод (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 12).
ПОРІДІЛИЙ
Тлумачення слова