ПОРЕШЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до порешетити. Група червоноармійців на порешеченому кулями панцирнику вивезла тіло Миколи Щорса з поля бою (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 79); * Образно. Все навкруги палилося темрявою, і небо над степом, нависло, порешечене зоряними пробоїнами, як велетенська мішень (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 307).
ПОРЕШЕЧЕНИЙ
Тлумачення слова