ПОРА́НОК, нку, чол., діал. Ранок. Другої днини.. я покидав руснацьке село, розбуджене до праці чудовим літнім поранком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 261); До поранку йшли розмови… Скільки віри та надій! (Павло Грабовський, I, 1959, 397).
ПОРАНОК
Тлумачення слова