ПОРАНО, ПОРАНУ, присл., діал. Рано, ранньої пори. Мені й їсти не хочеться.. Мабуть, того, що порано встали (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 73); Одного разу він, вернувшися з ковальні порано, спіткав у себе в хаті того парубка (Борис Грінченко, I, 1963, 290); Пробудилась дівчина порану, Одяглася красна якнайліпше, Вийшла, стала у чистому полі (Леонід Первомайський, З глибини, 1956, 152); До сходу сонця, ой, ще ж порану Синів помила і причесала (Микола Гірник, Стартують.., 1963, 56).
ПОРАНО
Тлумачення слова