ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб’є до решти густу мряку, що нависла над горою (Іван Франко, III, 1950, 85); У снах жінці поскрипують нові кленові двері, на ясних, як сльоза, вікнах сяє поранкове сонце (Михайло Стельмах, I, 1962, 221); У світлі поранковому над ним [джерелом] Стара верба схилялася уклінно (Леонід Первомайський, I, 1958, 212).
ПОРАНКОВИЙ
Тлумачення слова