ПОРА́НЕННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням поранити 1. Донченко детально розпитував про обставини його поранення, про те, хто і як допоміг йому (Олесь Донченко, VI, 1957, 628); Наче недавно лежав він так само в госпіталі після поранення на фронті (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 363).
2. Рана. Куля влучила в стегно, не зачепивши кістки. Поранення було легке (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 201).