ПОРАДНИЦЯ

ПОРА́ДНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до порадник 1. [Господар:] Чому ти її на розум не навчиш? ти ж мати, ти перша порадниця (Марко Вовчок, I, 1955, 16); Заклопоталися жіночки нещасливою долею безталанної молодиці.. Де не взялися порадниці (Любов Яновська, I, 1959, 309);  * Образно. Стомившись, мати лягала спати, а вона залишала роботу і бралася за порадницю життя — книгу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 179).