ПОПИ́ЩЕ, а, чол., зневажл. Збільш. до піп. — Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попише та ще й з сином (Нечуй-Левицький, III, 1950, 246); Якби перехопив хто погляди, що їх кидав на владику цей рудий попище, зразу зрозумів би, яким чортом дихає цей божий слуга (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 301).
ПОПИЩЕ
Тлумачення слова