ПОПИРАТИ 1, аю, аєш, недок., ПОПРАТИ, пру, преш, док., книжн.
1. перех. Наступати на що-небудь, топтати, стояти на чому-небудь, виявляючи зневагу. Топче [дід] купу монет,.. попирає їх ногами, бо й багатство для нього теж нічого не варте (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 338).
2. неперех. Виявляючи свою зверхність, деспотично поводитися з ким-небудь; попихати. Милана не раба їм, щоб попирати нею де треба, де й не треба (Дмитро Міщенко, Сіверяни, 1961, 133).
3. перех., уроч. Те саме, що перемагати. [Варвара:] А я люблю життя й хочу йти за тими, хто смертю смерть поправ (Ярослав Галан, I, 1960, 492).
ПОПИРАТИ 2, аю, аєш, недок., перех., рідко. Те саме, що підпирати 1. Люда стояла в сінях, босими міцними ногами попираючи ляду, піднявши яку, влазили по драбинці в погріб (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 306);
// перен. Підтримувати вияв чого-небудь. Переконання, що він мусить статися великим богачем, ..попирало єще [ще] більше вроджене його лінивство (Іван Франко, VIII, 1952, 146).