ПОПУВАТИ. ую, усік, недок., розм. Бути попом, мати парафію. Вже повертаючи зі Львова, я розбалакався з одним галицьким попом, що десь попує під Бродами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 274); Попувати [о. Вікентія] змусили батьки. Слабість духу — послухався старих (Михайло Стельмах, I, 1962, 250).
ПОПУВАТИ
Тлумачення слова