ПОПУ́ТНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до попутник 1. Він прискорив крок, щоб наздогнати свою попутницю (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 114); Повертався на фронт на випадковій автомашині і в дорозі познайомився з однією попутницею (Василь Минко, Вибр., 1952, 330).
ПОПУТНИЦЯ
Тлумачення слова